ПІДВИЩЕННЯ ЖИВУЧОСТІ НАЗЕМНИХ РОБОТИЗОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ: МЕТОДИ ТА СПОСОБИ ЗАХИСТУ ВІД FPV-ДРОНІВ

У статті розглянуто методи та способи підвищення живучості наземних роботизованих комплексів (НРК) в умовах масового застосування противником FPV-дронів – одного з найнебезпечніших і водночас найдешевших засобів ураження на сучасному полі бою. Показано, що асиметричний характер цієї загрози, за якого вартість дрона у десятки разів менша за вартість ураженого ним зразка техніки, а керування дедалі частіше здійснюється оптоволоконними лініями зв’язку, що не підлягають радіоелектронному придушенню, робить захист НРК на маршрутах руху та позиціях критично важливим напрямом. На основі узагальнення бойового досвіду Сил оборони України та аналізу сучасних науково-технічних публікацій систематизовано наявні й перспективні засоби протидії FPV-загрозам.

Запропоновано комплексний підхід до побудови багаторівневої системи захисту НРК, що поєднує конструктивний (фізичний) захист, засоби радіоелектронної боротьби та виявлення, маскування й аерозольний захист, тактичні способи застосування, автономні системи зі штучним інтелектом, кінетичний і лазерний активний захист, а також спеціальні способи протидії дронам з оптоволоконним керуванням. Окремо проаналізовано особливості виявлення FPV-дронів різнорідними сенсорами (радіочастотними, акустичними, оптичними та радіолокаційними) і доведено, що надійний рівень ситуаційної обізнаності досягається лише за комплексування даних кількох типів сенсорів.

Для кількісного оцінювання ефективності захисту наведено три формалізовані показники: інтегральну ймовірність збереження боєздатності НРК за одночасної дії кількох незалежних загроз, захисне відношення сигнал/перешкода для каналу радіоелектронного придушення та бюджет часу реакції засобів кінетичного захисту. Аналіз останнього показника засвідчує, що за типових швидкостей і дальностей виявлення FPV-дронів на весь цикл перехоплення залишаються лічені секунди, що принципово вимагає автономного режиму роботи засобів захисту та зменшення впливу людського фактору.

Обґрунтовано, що жоден окремий метод не забезпечує повного захисту, а необхідна ефективність досягається саме комбінуванням різнорідних засобів у єдину адаптивну систему. Отримані результати можуть бути безпосередньо використані під час розроблення та вдосконалення систем захисту наземних роботизованих комплексів для підвищення їх живучості, надійності й ефективності застосування, насамперед під час виконання завдань логістичного забезпечення підрозділів у зоні вогневої дії противника.

Ключові слова: наземні роботизовані комплекси; живучість; FPV-дрони; оптоволоконні лінії зв’язку; засоби радіоелектронної боротьби; виявлення; конструктивний захист; маскування; кінетичний захист; лазерний активний захист.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ

 Список бібліографічних посилань

1. Countering FPV Drones: Insights from Ukraine’s Combat Experience / O. Tytarenko et al. Advances in Military Technology. 2025. Vol. 20, № 2. P. 421–434. DOI: 10.3849/aimt.01998.

2. Chaari M. Z. Analysis of the power of drones and limitations of the anti-drone solutions on the Russian-Ukrainian battlefield. Security and Defence Quarterly. 2025. Vol. 51, № 3. P. 38–73. DOI: 10.35467/sdq/208347.

 3. A Review of Counter-UAS Technologies for Cooperative Defensive Teams of Drones / V. U. Castrillo et al. Drones. 2022. Vol. 6, № 3. Art. 65. DOI: 10.3390/drones6030065.

 4. Wang J., Liu Y., Song H. Counter-Unmanned Aircraft System(s) (C-UAS): State of the Art, Challenges, and Future Trends. IEEE Aerospace and Electronic Systems Magazine. 2021. Vol. 36, № 3. P. 4–29. DOI: 10.1109/MAES.2020.3015537.

 5. Edmonds J., Bendett S. Russia’s Use of Uncrewed Systems in Ukraine. Arlington, VA : CNA, 2023. 58 p. (DRM-2022-U-034223-Final).

 6. Шляхи розширення інформаційних можливостей наземних роботизованих комплексів на підтримку мережецентричних сценаріїв бойових дій / В. М. Симоненков та ін. Збірник наукових праць Військової академії (м. Одеса). 2018. Вип. № 2 (10). С. 118–123.

 7. Теоретичні дослідження основ побудови багатофункціональних платформ автономного руху і групового управління наземних роботизованих комплексів : звіт про НДР (остаточний), шифр «Легіонер» / наук. керівн. О. Григор’єв ; відп. викон. В. Симоненков. Одеса : Військова академія (м. Одеса), 2020. 210 с. 

References

1. Tytarenko, O. et al. (2025) ‘Countering FPV Drones: Insights from Ukraine’s Combat Experience’, Advances in Military Technology, 20(2), pp. 421–434. DOI: 10.3849/aimt.01998 [in English].

 2. Chaari, M.Z. (2025) ‘Analysis of the power of drones and limitations of the anti-drone solutions on the Russian-Ukrainian battlefield’, Security and Defence Quarterly, 51(3), pp. 38–73. DOI: 10.35467/sdq/208347 [in English].

3. Castrillo, V.U. et al. (2022) ‘A Review of Counter-UAS Technologies for Cooperative Defensive Teams of Drones’, Drones, 6(3), art. 65. DOI: 10.3390/drones6030065 [in English].

4. Wang, J., Liu, Y. and Song, H. (2021) ‘Counter-Unmanned Aircraft System(s) (C-UAS): State of the Art, Challenges, and Future Trends’, IEEE Aerospace and Electronic Systems Magazine, 36(3), pp. 4–29. DOI: 10.1109/MAES.2020.3015537 [in English].

 5. Edmonds, J. and Bendett, S. (2023) Russia’s Use of Uncrewed Systems in Ukraine. Arlington, VA: CNA, 58 p. [in English].

6. Symonenkov, V.M. et al. (2018) ‘Shliakhy rozshyrennia informatsiinykh mozhlyvostei nazemnykh robotyzovanykh kompleksiv na pidtrymku merezhetsentrychnykh stsenariiv boiovykh dii’ [Expansion of the information capabilities of ground-based robotic systems for network-centric combat scenarios], Zbirnyk naukovykh prats Viiskovoi akademii (m. Odesa), 2(10), pp. 118–123 [in Ukrainian].

7. Hryhoriev, O. (sci. sup.) and Symonenkov, V. (exec.) (2020) Teoretychni doslidzhennia osnov pobudovy bahatofunktsionalnykh platform avtonomnoho rukhu i hrupovoho upravlinnia nazemnykh robotyzovanykh kompleksiv: zvit pro NDR, shyfr «Lehioner» [Theoretical studies of multifunctional platforms for autonomous movement and group control of UGVs: research report, code «Legioner»]. Odesa: Viiskova akademiia (m. Odesa), 210 p. [in Ukrainian].

Дата першого надходження статті до видання 03.03.2026
Дата прийняття статті до друку 26.06.2026
Дата публікації 01.07.2026

© О. С. Андрощук, С. О. Небесний, І. Ф. Ролін
Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0)